Жіноча статева система




І. Зовнішні жіночі статеві органи:

1. Великі статеві губи (labia pudenda majora) - це складки шкіри, які оточують з боків статеву щілину, вони містять багату на жир сполучну тканину, спереду і ззаду вони з’єднуються між собою передньою і задньою спайками. Латеральна поверхня великих статевих губ вкриті волоссям, медіальна – вкрита тонкою шкірою, яка подібна до слизової оболонки. У товщі задньої третини великих статевих губ містяться великі присінкові (бартолінієві) залози, які виділяють секрет при статевому збудженні, зволожуючи вхід у піхву. Бартолінієві залози виробляють прозорий секрет лужної реакції.

Щілиноподібний простір між великими статевими губами називається соромітною щілиною . Простір між задньою спайкою вагіни і прямою кишкою називають промежиною (perineum). У товщі великих статевих губ знаходяться жирова клітковина та венозні сплетення.

2. Малі статеві губи (labia pudenda minora)– це складки шкіри, які знаходяться в щілині між великими статевими губами. Малі статеві губи обмежують присінок піхви, де відкриваються отвір піхви, протоки бартолінієвих залоз та зовнішній отвір сечівника.Передні кінці малих губ охоплюють клітор і утворюють його шкірочку та вуздечку. Простір, який знаходиться між малими статевими губами називається присінок (переддвір’я)піхви.

3.Клітор (clitoridis)складається з двох сполучених між собою печеристих тіл (corpora cavernosum clitoridis) . Він має вигляд невеликого горбка у передньому куті статевої щілини. У ньому розрізняють голівку і тіло, яке складається з печеристих тіл і ніжки, що прикріплюються до окістя лобкових і сідничних кісток. Клітор має велику кількість судин і нервів, а в його шкірі дуже багато нервових закінчень. Сальні залози, на які багатий клітор, виділяють смегму. Функціонально клітор є органом статевого відчуття.

4. Присінок піхви (vestibulumvaginae) - це простір, обмежений спереду клітором, ззаду - задньою спайкою статевих губ, з боків - внутрішньою поверхнею малих статевих губ. Угорі збоку вагіни він межує з дівочою плівою. У присінок вагіни відкриваються зовнішній отвір уретри, вивідні протоки великих залоз присінка.
Дівоча пліва (hymen) - це сполучнотканинна перетинка, яка закриває вхід у вагіну. Вона вкрита багатошаровим плоским епітелієм. В основі дівочої пліви містяться м’язові елементи, еластичні волокна, кровоносні судини і нерви. У ній є отвір. Залежно від його форми і розташування, дівоча пліва може мати вигляд кільця, півмісяця, зубця тощо. Іноді дівоча пліва має два або декілька отворів, зрідка буває суцільною (без отворів). Під час першого статевого акту дівоча пліва розривається, що супроводжується кровотечею. Після її розриву залишаються гіменальні сосочки. У деяких випадках дівоча пліва добре розтягується і не розривається під час статевого акту.



ІІ. Внутрішні жіночі статеві органи:

До внутрішніх статевих органів (genitalia interna) належать вагіна (vaginae, colpos), матка (uterus), маткові труби (tubae uterinae), яєчники (ovarium, oophoron).

1. Піхва (vagina, colpos) – непарний трубчастий орган, довжиною 8 см, який розташований в порожнині малого тазу між сечівником спереду і прямою кишкою ззаду. Верхнім своїм кінцем піхва охоплює шийку матки, а нижнім відкривається в присінок піхви.

Частина піхви, що охоплює шику матки, називається склепінням піхви. Розрізняють: переднє і заднє (більш глибоке) склепіння.

У піхвірозрізняють:

- 2 стінки (передня і задня), які легко розтягуються у довжину та ширину;

- 2 кінці: верхній (який відкривається отвором, що сполучає піхву з каналом шийки матки);

нижній (який відкривається у присінок піхви).

Стінка піхви має шари:

1. Внутрішній (слизова оболонка), який утворений багатошаровим плоским епітелієм, не містить залоз, утворює поперечні складки – піхвові зморшки, які розтягуються у довжину та ширину. Вміст піхви утворюється за рахунок пропотівання рідини з лімфатичних і кровоносних судин, а також слизу залоз шийки матки. У здорової жінки в піхви міститься невелика кількість вмісту білуватого кольору. Слизова оболонка вагіни має поперечні складки (columnae rugarum), які після пологів згладжуються. Завдяки цій складчастості вагінальна трубка може значно розтягуватись у довжину, що й буває під час родів при проходженні плода через вагіну.

2. Середній (м’язева оболонка) – складається з 2 шарів: внутрішнього (циркулярного) і зовнішнього (поздовжнього).

3. Зовнішній (серозна оболонка) – вкриває лише верхній відділ задньої стінки піхви, а далі піхва покрита очеревиною.

Залежно від характеру мікрофлори, розрізняють чотири ступені чистоти вагінального вмісту.При першому ступені чистоти у вагінальних виділеннях немає патогенних бактерій, є лише палички Дедерлейна та клітини епітелію; при другому ступені є палички Дедерлейна, клітини епітелію, поодинокі лейкоцити і в невеликій кількості -різні види бактерій; при третьому ступені паличок Дедерлейна мало, але є клітини епітелію, різні коки і багато лейкоцитів; при четвертому ступені паличок Дедерлейна немає, є небагато епітеліальних клітин і дуже багато лейкоцитів.

Функції піхви:

1. Участь у здійсненні статевої функції жінки та процесі запліднення;

2. Починаючи з періоду статевого дозрівання через неї назовні виводиться менструальна кров;

3. Під час пологів утворює пологовий канал;

4. Бар’єрна функція: процес самоочищення піхви перешкоджає потраплянню в матку патогенних мікроорганізмів. Запалення піхви – кольпіт, вагініт.

2. Матка (лат.- uterus; грец.- metra) – непарний порожнистий орган грушоподібної форми, що знаходиться в порожнині малого тазу між сечовим міхуром спереду і прямою кишкою ззаду. Маса -50-100 г.

Функції матки:

- Упродовж вагітності є плодовмістилищем і створює оптимальні умови для розвитку плода;

- У пологах виконує функцію зганяння плода;

- Протягом періоду статеві зрілості виконує менструальну функцію.

У матці розрізняють:

1. дно (верхня опукла частина);

2. тіло (середня частина), що має порожнину;

3. шийку (звужена нижня частина);

4. перешийок;

5. поверхні (задня (кишкова) та передня (міхурова));

6. краї (лівий і правий).

Правильне положення матки – антеверзіо (коли дно матки нахилене вперед), антефлексіо (коли дно матки з шийкою утворює кут, відкритий вперед). На поздовжньому розрізі у фронтальній площині порожнина матки має форму трикутника. У верхніх кутах цього трикутника розміщені маткові отвори, а в нижньому – маткова порожнина переходить у канал шийки матки. Місце переходу порожнини матки в канал шийки має назву перешийкачи внутрішнього вічка матки. Канал шийки відкривається в порожнину піхви отвором – зовнішнім вічком матки. У жінок, які не народжували, зовнішнє вічко має круглу форму; у жінок, які народжували, воно має вигляд поперечної щілини. Зовнішнє вічко шийки матки обмежоване передньою і задньою губами. Посередині шийки матки проходить канал шийки матки (цервікальний канал), довжина якого становить 2,5-3 см, який закінчується зовнішнім вічком.

Стінка матки складається з 3 оболонок:

1. Внутрішня (слизова) – ендометрій, що вкритий миготливим епітелієм. Під час і після статевого дозрівання слизова оболонка періодично зазнає змін, пов’язаних з овуляцією і утворенням жовтого тіла в яєчнику.

Ендометрій складається з 2 шарів:

· функціонального ( в ньому відбуваються циклічні зміни, пов’язані з менструальним циклом)

· базального (прилягає до середньої оболонки матки, за рахунок якого відновлюється функціональний шар).

2. Середня (м’язова) – міометрій- складається з 3 шарів не посмугованої м’язової тканини: поздовжнього, циркулярного, внутрішнього поздовжнього.

3. Зовнішня ( серозна) – периметрій– утворена очеревиною, має брижу, між литками якої міститься жирова тканина.

В тій ділянці, де тіло матки переходить у шийку, лежить приматкова жирова клітковина-параметрій ( у ній проходять судини, нерви,зв’язки матки і сечоводи. Очеревиною матка вкрита ззаду і з боків (мезоперитонеально). Переходячи з матки на сечовий міхур і пряму кишку, очеревина утворює 2 заглибини:

· Міхурово-маткова;

· Прямокишково- маткова ( так звана кишеня Дугласа, яку використовують у клініці для діагностики позаматкової вагітності.

Рухомість матки є однією з умов нормального перебігу вагітності, фізіологічного пологового акту, функціонування сечового міхура та прямої кишки, що зумовлено наявністю зв’язкового апарату матки:

· Широкі зв’язки матки – це подвійні листки очеревини, між якими міститься навколо маткова клітковина, де проходять кровоносні та лімфатичні судини і нерви;

· Круглі зв’язки матки – завдовжки 10-15 см, d – 3-5 мм, ідуть від кутів матки до внутрішніх отворів пахвинних каналів;

· Основні, або поперечні зв’язки матки – ідуть від нижнього відділу матки до стінок малого тазу;

· Крижово- маткові зв’язки – ідуть від задньої поверхні шийки матки, охоплюють з боків пряму кишку і прикріплюються до передньої поверхні крижів.

3. Маткові труби (лат. –tuba unterina, грец. salpinx) – це парний трубчастий орган, довжиною в ділянці дна матки 11-12 см, і знаходяться в порожнині малого таза на бокових поверхнях матки. У них розрізняють наступні частини:

1. маткову, що проходить крізь товщу матки;

2. перешийок – найвужча (2-3 мм) частина труби;

3. ампулу – найширша частина, на яку припадає майже 2/3 довжини всієї маткової труби;

4. лійку – має численні тонкі вирости, що називаються торочками. Одна з торочок найдовша і прикріплюється до трубного кінця яєчника;

5. отвори:

· черевний (відкривається в порожнину очеревини)

· матковий (відкривається в матку отвором діаметром 1 мм).

Стінка маткової труби має 3 оболонки:

· внутрішню (слизову) – має поздовжні складки, підслизову основу, де містяться залози, вистелені війчастим епітелієм.

· Середню (м’язову) – складається з 2 шарів м’язових волокон (циркулярний, поздовжній).

· Зовнішню (серозну), утворена очеревиною і має брижу.

Функції маткових труб:

1. проведення яйцеклітини в матку під час овуляції з яєчника;

2. місце запліднення.

4. Яєчник (ovarium) – це парний орган, жіноча статева залоза змішаної секреції, овальної форми, який знаходиться в порожнині малого таза на задній поверхні широкої зв’язки матки. Належить до залоз змішаної секреції, яка виділяє гормони, що впливають на розвиток вторинних статевих ознак, та жіночі статеві клітини – яйцеклітини.

В яєчнику розрізняють:

ü поверхні - медіальну, латеральну;

ü краї - вільний (задній); брижовий (передній) –його називають воротами яєчника, через які входять судини та нерви)

ü кінці - трубний – обернений до маткової труби; - матковий (нижній) – який з’єднаний з маткою за допомогою власної зв’язки).

Яєчник має брижу, завдяки якій він по передньому краю прикріплюється до заднього листка широкої зв’язки матки, та 2 зв’язки: власну зв’язку яєчника, яка йде від маткового кінця до дна матки, і зв’язку – підвищувач яєчника. Зовні яєчник вкритий кубічним епітелієм, під яким міститься білкова оболонка,яка складається з колагенових та еластичних волокон. Під нею розташовується кіркова речовина, яка оточує мозкову речовину у вигляді підкови. Кіркова речовина складається зі строми ( вона утворена сполучною тканиною, де відбувається утворення статевих гормонів), та паренхіми ( у ній містяться фолікули, жовті, білі тіла). Мозкова речовина складається з пухкої сполучної тканини, у якій містяться судини та нерви.

Паренхіма яєчника складається з кори яєчника і мозкової речовини яєчника.

У корі яєчника дозрівають яйцеклітини у різних за ступенем розвитку фолікулах: примордіальних, вторинних (пухирчастих) та зрілих – третинних фолікулах або пухирцях Граафа. Первинний фолікул перетворюється в пухирчастий яєчниковий фолікул – Граафів пухирець. Після того, як пухирець розривається, яйцеклітина виходить на поверхню яєчника і попадає в маткову трубу . Власне, пухирчастий яєчниковий фолікул – Граафів пухирець – наповнюється кров’ю і перетворюється у жовте тіло. Якщо немає запліднення, то жовте тіло з часом перетворюється у білясте тіло. При заплідненні жовте тіло розростається і перетворюється у жовте тіло вагітності , яке функціонує протягом всієї вагітності як ендокринна залоза. Процес виділення яйцеклітини з яєчника зветься овуляцією (від лат. оvum – яйце). Основними гормонами яєчника є естрогени, прогестерон.

Естрогени володіють широким спектром біологічної дії: сприяють зростанню і розвитку зовнішніх і внутрішніх статевих органів, в пубертатному періоді стимулюють ріст молочних залоз, ріст і дозрівання кісток, забезпечують формування скелета і перерозподіл жирової тканини за жіночим типом. Естрогени і прогестерон викликають циклічні зміни в слизовій оболонці матки і піхви, епітелію молочних залоз. Прогестерону належить визначальна роль у підготовці матки і молочних залоз до вагітності, пологів і лактації. Статеві гормони беруть участь у водному та електролітному обміні. Естрогени і прогестерон мають виражену імунодепресивну властивістю.

Яєчник виконує такі функції:

· синтез жіночих статевих гормонів( естроген, прогестерон);

· у яєчниках відбувається процес дозрівання фолікулів і продукція яйцеклітин;

5.Промежина - це комплекс м’язів, які закривають вихід з малого таза ( це ділянка, яка розташована між зовнішніми статевими органами й анусом). Промежина знаходиться між лобковим симфізом спереду, куприком – ззаду і сідничними горбами з боків. Лінія, проведена через обидва сідничних горби, поділяє промежинну ділянку

на 2 трикутники: сечостатевий (передній);

анальний (задній).

У сечостатевому трикутнику розташовані зовнішні статеві органи, сечівник та сечостатева діафрагма, через яку у чоловіків проходить сечівник, а в жінок – сечівник та піхва. У анальному трикутнику розміщений кінцевий відрізок прямої кишки, м’яз-замикач відхідника і діафрагма таза. М’язи та фасції промежини утворюють 2 діафрагми: тазову і сечостатеву.

Сечостатева діафрагма представлена глибокими м’язами однойменного трикутника (глибокий поперечний м’яз промежини, м’яз- стискач сечівника).

Діафрагма тазова представлена глибокими м’язами анального трикутника (куприковий м’яз, м’яз-підіймач відхідника). Серед значної кількості м’язів таза найбільше акушерське значення мають м’язи тазового дна.

Тазове дно складається з 3 поверхів.

1 поверх – нижній поверх (зовнішній шар м’язів)

· парний цибулинно-губчастий м’яз (т. bulbospon giosus) який сприяє сім’явипорскуванню у чоловіків та видаленню сечі із сечівника;

· зовнішній м’яз – замикач відхідника (m. Sphincter ani externus);

· парний поверхневий поперечний м’яз промежини (m. Transverses perinea superficialis);

· парний сіднично-печеристий м’яз ( m. Ischiocavernosus) – який створює перепону венозному відтоку з печеристих і губчастих тіл, у результаті чого виникає напруження (ерекція) статевого члена і клітора.

2 поверх– середній поверх – представлений м’язово-фасціальною пластинкою, що натягнута між краями лобкової дуги, через яку проходить спереду - сечівник, а ззаду – піхва. Ця м’язова пластинка має різні назви: сечостатева діафрагма, глибокий поперечний м’яз промежини. У сечостатевій діафрагмі є 2 м’язи:

1) глибокий поперечний м’яз промежини (m. Transverses perinea profundus)

2) зовнішній м’яз – замикач сечівника (m. Sphincter urethrae externus).

3 поверх– верхній (внутрішній шар м’язів) –

· м’яз – підіймач відхідника (m. levatorani)

· тазова діафрагма (m. diafragma pelvis), які прикріплюються до основних кісток таза.

Жіноча промежина має деякі особливості:

1. сечостатева діафрагма в жінок має більші розміри в ширину, і через неї проходить сечівник та піхва;

2. м’язи цієї ділянки виражені слабше, ніж однойменні м’язи в чоловіків;

3. поверхневий поперечний м’яз промежини іноді відсутній;

4. слабко розвинутий глибокий поперечний м’яз промежини.


3156534495400347.html
3156600790155590.html
    PR.RU™